Життя – це постійний колообіг подій, а час ніколи не зупиняється. Попри війну, ми продовжуємо дорослішати: змінюємо соціальний статус зі школяра на студента, здобуваємо новий досвід і долаємо нові виклики. Як би сумно це не звучало, війна вплинула на кожного з нас, ніби поставивши все довкола на паузу.
Принаймні, так було на початку.
Минуло чимало часу від початку повномасштабного вторгнення. Адаптація зробила своє: навіть під обстрілами люди прагнуть шукати й знаходити щастя. Однією з вразливих категорій суспільства опинилася молодь , яка змушена проживати найкращі роки без очікуваного відчуття безтурботності – у супроводі постійних тривог та онлайн навчання.
Читайте також: Як підробити студенту без шкоди навчанню: топ-3 варіанти у 2026 році
Станом на 2026 рік, більшість українських ЗВО перейшли на дистанційну та змішану форми навчання, проте онлайн-формат змінив не лише якість здобуття знань, а й саму суть студентства. Ми звикли очікувати від цього періоду життя яскравих вражень, безліч емоцій, нових подій та можливостей, але попри ситуацію в країні, отримати такий досвід стає справжнім викликом.
Чи існує вихід з цієї ситуації? Чи варто через це ставити життя на паузу?
Аби знайти відповіді на ці питання, я провела опитування серед студентів з різних областей.
Першою своїми думками поділилася Софія Кіях, студентка 3-го курсу Сумського фахового коледжу ім. Дмитра Бортнянського:
«Моє студентство починалося хвилююче. Я розуміла, що це абсолютно новий етап у житті без школи, однокласників, і що треба знайти цікавих людей (які приходять з кожним курсом). Мої очікування від коледжу виправдалися у фрикуватих людях, та у вайбі сидіти до ночі, малюючи натюрморти.»
Утім, зберегти цей студентський «вайб» сьогодні – це щоденне випробування. На запитання про те, що допомагає триматися попри реалії війни та отримувати насолоду від коледжу, Софія відповідає:
«Мені здається, що за роки війни я просто навчилася не дозволяти їй забирати в мене абсолютно все. Так, буває страшно, буває тривожно, але ти все одно прокидаєшся наступного дня і йдеш на пари, малюєш, спілкуєшся, смієшся. І саме ці звичайні речі не дають відчуттю, що життя повністю зупинилося. Війна забрала в нас багато, але вона не повинна забрати ще й той час, який у нас залишився.»
Схоже ставлення має Ніка Черепаха – першокурсниця Харківського медичного університету. Дівчина знайшла практичний спосіб як відчувати повноту юних років і це – волонтерство:
«Не дивлячись на те, що нас перевели на дистанційне навчання у зв’язку з загрозами вибухів, я продовжую отримувати від навчання заряд енергії. Наразі я зареєстрована у волонтерському секторі та в куточку, де я виступаю як спікер по темах. Через війну ми втратили можливість ходити в університет, але зустрічі сектору все ще залишаються очними, а ще ми проводимо разом зустрічі с першокурсниками, тому це не є проблемою.»
Інші виклики
Але як не втратити відчуття молодості у метушливій буденності, наповненій тривожністю, вибухами, переїздами, коли паралельно додається звичайний адапційний стрес?
Кенія Кривошапка, студентка Київського лінгвістичного університету розповідає, як особисто зіштовхнулася з проблемами дорослого життя, переживаннями через переїзд та ситуацію у місті:
«Я розуміла з якими труднощами можу зіткнутися, але через інші проблеми з переїздом, тривожністю перед вступом, це виявилось складніше ніж я очікувала… як на мене, студентство допомагає зрозуміти молодим людям що в житті може бути все не так легко, і мама не завжди зможе допомогти.»
Читайте також: Відстрочка для студентів-контрактників з 1 вересня: юрист вказав на важливий нюанс, про який знають не всі
Проте, дівчина поділилася й позитивною стороною своєї історії:
«Завдяки гуртожитку ти отримуєш прекрасний досвід у комунікації з людьми і знаходиш тих самих, які можливо будуть підтримувати тебе не один рік. Спогади зі зустрічей залишаться у серці на все життя.»
Аналізуючи всі виклики дорослішання, дівчина дає важливе напутнє слово всім майбутнім студентам, і водночас відповідає на головне запитання – як не дати обставинам забрати найкращі роки:
«Студентство – це лише невеликий етап в вашому житті, і за цей час важливо отримати гарний досвід, незабутні позитивні спогади, а не травму на все життя»
У висновку, цінності у вигляді спільноти, соціальної активності та внутрішній силі на постійній основі допомагають студентам адаптуватися, відчувати життя та радіти кожній миті. Студентство під час війни – це свідомий вибір не віддавати свою молодість страху й тривогам. Воно триває тут і зараз і лишається простором для розвитку, юності та внутрішніх змін. Не втратити цей особливий час – означає кидати виклик самому собі, щоб у результаті отримати неймовірні спогади, котрі в майбутньому стануть опорою на все життя.
Хочете отримувати більше новин за цією темою? Підписуйтесь на наш Telegram або Viber натиснувши на текст!
Слідкуйте за нами