Чому за кордоном не легко? Біженці повертаються назад в Україну – Українська Інформа́ція

Завантаження...

Чому за кордоном не легко? Біженці повертаються назад в Україну

Чому за кордоном не легко? Біженці повертаються назад в Україну

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року велика частина українців була змушена переїздити з місць постійного проживання в Україні. Хтось через неможливість проживання у власному місті з причин бойових дій, хтось втратив свої домівки через руйнування, десь домівки потрапили під окупацію. Також інша частина просто почали шукати кращого життя за кордоном. 

Тенденція міграції українців за кордон спостерігалась і до війни, однак вона не була масовою, і вцілому такі громадяни були готові до труднощів які їх чекають, а деякі з них, уже були підготувалені оскільки виїзд за кордон був не першим та і звʼязки на місці, знання мови чи робота там уже давала певну стабільність на новому місці.

Наразі за даними Тимчасової спеціальної комісії з питань ВПО зараз за кордоном перебувають близько восьми мільйонів українців, з них більше пʼяти мільйонів  у країнах Європейського Союзу.

У цій статті ми проаналізували тенденцію з повернення українців з за кордону, – не чекаючи завершення війни. Також ми зібрали 8 основних причин через які українці повертаються додому зі словами “навіть війна і обстріли не лякають, порівняно з тими проблеми з якими ми стикнулись за кордоном”.

Чому за кордоном складно живеться українцям?

Більшість українських біженців, що потрапили до інших країн з початку повномасштабного вторгнення уже з перших днів зіткнулись з усвідомленням абсолютно іншого середовища, яке не розуміє вас, а ви не можете зрозуміти його. У цьому і є перша причина та проблема, що зустрічає вас і не відпускає буває до самого кінця.

1. Мовний бар’єр

Хоча англійська мова і є мовою міжнародного спілкування, але рівно як і наші люди, так само і іноземці за кордоном, подекуди дуже погано володіють навіть базовим рівнем англійської чи німецької. Якщо наші співвітчизники з різних історичних та економічних причин не змогли якісно та досконало вивчати іноземну мову. То іноземці за кордоном навпаки, мають свої зовсім інші принципові причини, через які вони не бажають або навіть не будуть раді спілкуванню на іноземних мовах міжнародного спілкування. 

До прикладу Іспанці кажуть, що Христофор Колумб відкрив Америку, і він говорив іспанською, тому це американці та англійці повинні вчити Іспанську. А іспанська мова наразі — друга найпоширеніша рідна мова у світі, якою говорять понад 500 млн людей у всьому світі, плюс величезний культурний вплив (Латинська Америка з її літературою, музикою ітд.). Це ж можна сказати і про Португальську — мова світового масштабу (з американського континенту – Бразилія). Багато з них вважає: «У нас своя велика мова, навіщо мені англійська?» Це не ненависть, а скоріше мовний патріотизм. Сюди ще додається історичний і психологічний фактор (знову наприкладі Іспанії) є певний залишковий комплекс після втрати статусу наддержави у XVII–XVIII ст., коли Британія стала домінуючою силою. Деякі іспанці (особливо старше покоління) сприймають англійську як мову «колишніх колонізаторів і конкурентів». Це не масове явище, але воно проскакує та провокує. Так місцеві не взахваті від мігрантів які не бажають швидко асимілюватись та вивчати їх мову.

Туристичний досвід англійських та німецьких мандрівників уже давно доводить як часто вони опинились у незручному становищі, через те, що не намагаються говорити іспанською навіть елементарно, очікуючи, що всі місцеві мають знати англійську. Це дратує місцевих: «Приїжджають до нас — нехай вчять хоч “gracias” (означає “дякую” або “спасибі” українською)». 

2. Документи

Чи не щотижня ми чуємо, що десь у якійсь країні планують або найближчим часом припиняють “тимчасовий статус” або “прихисток” для біженців з українськими паспортами. Що своює проблему зі статусом подальшого легального перебування, а це у свою чергу впливає на якість життя для можливості найму хорошого житла, відвідування дітьми дитсадка чи школи, отримання державних послуг чи навіть медичної допомоги. 

Без допомоги юристів або родичів розібратись у місцевих законах і легалізуватись є іноді неможливо складною проблемою. Ще більшої складності додає перша причина про яку ми писали вище, це мовний барʼєр у країнах де повсемісно не поширена англійська мова чи інша мова міжнародного спілкування.

3. Фінанси та робота

Ця причина і проблема є наслідком та продовженням другої проблеми про яку ми писали вище. Скасування статусу “біженця” чи “особи, що потребує підтримки” призводить до втрати гарантованого фінансування, та забезпечення житлом. Як відомо вартість оренди житла у країнах ЄС чи Америки є надзвичайно високою порівняно з містами України, навіть столицею. Вартість житла для сімʼї з двох людей сягає від 700 євро і до 3,000-4,000 тис у заможних країнах. До цього додається харчування та відпочинок, які також вимагають фінансування у 500 євро на людину чи пару в місяць.

Самостійно отримати бажану зарплату для покриття усіх потреб є проблемою через дві вище описані нами проблеми, а також і те, що іноземні країни часто не приймають наші досвітні документи та досвід отриманий в аналогічних компаніях чи посадах в Україні і тоді єдиний шлях це важкі, низько оплачувані спеціальності на підсобних роботах чи заводах де зміна тримає 8-10 годин з фізично надзвичайно складною і не кожному під силу роботою. Однак навіть цей тяжкий фізичний робочий процес покриватиме лише базові потреби оренди та дуже стиснутий раціон.

Читайте також: Допомога від партнерів на 2026 рік: яку зброю отримає Україна (Список)

4. Психологічний тиск та адаптація

Невпевненість у завтрашньому дні, у країні де ти для всіх чужий, а твоє завтра залежить лише від двох чи трьох людей поруч (зазвичай найближчі люди з родичів чи знайомих українців), ти починаєш відчувати психологічний тиск самотності та відсутності середовища для взаємодії, контактів, розвитку особистості. Складно знайти другу половинку для одиноких чоловіків чи жінок, складно знайти друзів, товаришів чи однодумців через менталітет та мовний барʼєр. Різне виховання та бажання з іноземцями що господарі на своїй землі породжують постійне відчуття “другосортності” наче ти ніколи не станеш тут кимось з них, а постійно залишатися тим хто хоче стати на них подібним, притуплюючи власну особистість, історію життя та прагнення.

Чому для багатьох українців повернення у воюючу країну краще за життя у еміграції?

цитата про складне життя біженки з україни за кордоном

“Життя за кордоном набагато більше пекло, ніж життя під обстрілами…” 

Саме так прокоментувала своє повернення українська співачка Олена Тополя у інтерв’ю для видання ТСН.

У ситуації невизначеності 2022 року багато хто “поїхав” за кордон як поклик інцинкту самозахисту, коли краще перечекати будь небезпечний сценарії з безпечної дистанції. І чим більше ця дистанція тим складніше тримати соціальний контакт з рідними, близькими, друзями, коханими, які до того ж часто є військовими, медиками, інженерами, та знаходяться на першій лінії боронячи суверенітет та територіальну цілісність України, щодня без відпочинку і з реальним ворогом. Їм також потрібна підтримки тилу, яка розірвана великою відстанню, а часто ще й часовими поясами, повністю нівелює звʼязок, і цим послаблює не тільки сімейну єдності, а й міць країни в цілому чого домагається ворог.

відео сюжет про складе життя біженців з україни за кордоном

“За кордоном ти ніхто, і звати тебе ніяк”, – слова заслуженої артистки України Тетяни Піскарьової на інтерв’ю Марічці Падалко

В інтервʼю вона розповіла, як почала хворіти через стрес на чужині. І тут є ще одна причина через яку українці повертаються, це – необхідний постійний швидкий доступ до якісної медичної допомоги. Через стрес який має кожен знас наш організм як ніколи потребує якісної медичної діагностики та лікування. Як відомо тим хто уже побував або наразі перебуває за кордоном сервіс у багатьох сферах там, далеко не досконалий та часто з дуже великими затримками. Отримати день у день “не екстрену” медичну допомогу у деяких країнах майже неможливо. У кращому випадку вас запишуть до лікаря через місяць і вартість обстеження або не дай Бог лікування покриває страхування, якщо воно у вас є (медичні процедури дуже коштовні та іноді просто під силу). Без страхування яке також не є дешевим, та забирає частину вашого бюджету щомісяця, ви не зможете скористатись медичними послугами. Тому усім хто дбає про своє здоровʼя та бажає тримати руку на пульсі про стан свого здоровʼя з оперативним наданням усієї необхідної медичної допомоги за розумною ціною обирають обстежуватись в Україні, особливо стоматологія, дерматологія, хвороби спини, серця, педіатрія і тд.

Навіть незважаючи на війну, постійні обстріли, тривоги, Україна продовжує жити, та ростити дітей, звичайно ми всі бажаємо кращого майбутнього для наших найменших та найрідніших, але часто діти особливо більш зрілого віку відчувають найбільші проблеми з адаптацією за кордоном. У школах та інших навчальних закладах молода людина що встановлюється як особистість, прагне уваги, взаєморозуміння та взаємодії серед однолітків, але мовний, культурний та інші барʼєри не дають бажаного середовища для соціально розвитку українських дітей. Тому батьки повертаються у безпечні регіони України для кращого середовища розвитку молодих особистостей українців у себе в країні, де він не чужий, а однолітки не вороги. 

Є і ті, хто побачив як там, дозрів, переосмислив та бажає працювати задля власної економіки, розвивати своє, відкривати власну справу в Україні. Тож наразі є великий дефіцит кадрів, у багатьох сферах. Роботодавці пропонують значну заробітну плату і готові навіть конкурувати за працівника. Порівняно з деякими європейськими країнами, де українці фактично безкоштовна робоча сила (за мінімалку) на важких робочих посадах (поле, завод, склад ітд.). А ще, що в умовах різниці вартості життя сильно відчувається, за кордоном і в Україні, є перевагою (середня вартість житла в Україні для пари, навіть в столиці коливається на рівні 300 – 500$ США) до того ж, багато хто має вцілілу не захопленут або звільнену нерухомість (житло) в Україні та не потребує додаткових фінансових витрат на проживання, що дозволяє уникнути до 55-60-70% витрат порівняно з наймом житла за кордоном.

Що нам потрібно робити зараз щоб стимулювати ще активніше повернення українців додому?

Добре їздити туди відпочивати, подорожувати але жити все одно краще тут. Саме таким принципом повинні керуватись ми сьогодні. Наразі тренд на повернення тільки зростає, наша мета його підтримувати та ще дуще стимулювати: купуючи українське, допомагаючи укораїнцям з поверненням, вітати таке повернення на рівні держави даючи різні переваги від грантів на власну справу до житла чи компенсації його вартості. Аби українці в Україні були найвищим пріоритетом. Від цього цього вигваратиме кожен з нас, адже це додаткові кадри, економічні ресурси, виробництво свого, просування бренду сильних і незалежних українців які попри найскладніші умови змогли стати кращими та створити сильну і економічно та культурно привабливу країну Євпропи у себе вдома не виїжджаючи нікуди.


Читайте більше за цією темою щогодини – у Telegram [натисни тут, щоб читати]

Про автора
Випусковий редактор, оглядач розділу «Суспільство». Має освіту та практичний досвід у сфері менеджменту та управління з 2018 року. Спеціалізується на темах соціальної політики, державних реформ та суспільних змін. У своїх матеріалах фокусується на оперативній аналітиці подій в Україні та світі. Головна мета — надавати читачам якісну, об'єктивну інформацію про соціальні проєкти та вплив війни на суспільство.
Переглянути всі записи