На днях до Верховної Ради було подано законопроєкт №15217 від 04.05.2026 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення захисту осіб, які здійснюють діяльність арбітражних керуючих.
У цій статті розберемо які зміни з захисту арбітражник керуючих в пропонується, та чому взалі виникла така потреба на думку авторів законопроєкту.
Читайте також: Зміни для спортсменів про антидопінгову діяльність у спорті – Законопроєкт №15212
Обгрунтування потреби захисту арбітражних керуючих в Україні
Так, за поясненням авторів законопроєкту є кілька причин встановлення додаткового окремого захисту осіб, що здійснюють керівництво субʼєктом на час процедури проведення його банкрутства.
Вони здійснюють управління майном боржника, його пошук та при необхідності реалізацію, організовують розрахунки з кредиторами, забезпечують дотримання балансу інтересів між кредиторами та боржниками у справах про банкрутство та неплатоспроможність.
Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий здійснює свою діяльність незалежно, під час виконання повноважень самостійно, керується законодавством та судовими рішеннями, а також немає права піддаватися впливу чи втручанню з боку державних органів, учасників справи або інших осіб.
Крім того, арбітражний керуючий під час здійснення повноважень має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також від фізичних осіб необхідну інформацію, документи та їх
копії, зокрема з обмеженим доступом, для належного виконання своїх обов’язків.
Проте на практиці положення цієї статті, по-перше, не забезпечені дієвими механізмами кримінально-правового захисту, та по-друге, арбітражні керуючі стикаються з безпідставною відмовою, зволіканням або наданням недостовірної інформації з боку певних суб’єктів, що ускладнює здійснення процедур банкрутства, затягує строки процедури банкрутства та
перешкоджає реалізації прав кредиторів і боржників на швидке врегулювання заборгованості.
Незважаючи на передбачену Кодексом України з процедур банкрутства незалежність, арбітражні керуючі часто зазнають тиску, погроз, перешкод у виконанні своїх обов’язків з боку зацікавлених осіб – боржників, кредиторів, правоохоронних органів або інших учасників процесу. Такі випадки
створюють ризики упередженості, зриву процедур банкрутства та зниження
довіри до інституту арбітражного керуючого.
Чинний Кримінальний кодекс України встановлює підвищений рівень захисту для суддів, працівників правоохоронних органів, державних виконавців та осіб, які є приватними виконавцями, але не передбачає аналогічного ефективного захисту для арбітражних керуючих, які виконують схожі функції у сфері банкрутства та неплатоспроможності Так само, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить достатніх процесуальних гарантій для ефективного захисту арбітражних керуючих у разі тиску або незаконного втручання у їхню діяльність.
У зв’язку з цим виникла об’єктивна необхідність внести зміни до
кримінального та кримінального процесуального законодавства, які б: встановити кримінальну відповідальність за втручання, опір або посягання на життя та здоров’я арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків.
Також виникла необхідність внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка б встановлювала відповідальність за неправомірну відмову у наданні інформації арбітражному керуючому.
Таким чином, прийняття цього законопроєкту є необхідним кроком для зміцнення гарантій незалежності, діяльності арбітражних керуючих, забезпечення законності процедур банкрутства та підвищення ефективності інституту неплатоспроможності в Україні.
Читайте також: До ВР подано новий Законопроєкт 15215 від 01.05.2026 про фінансування інновацій у сфері оборони
Фінальні цілі і завдання, які ставлять автори законопроєкту
Основними завданнями є:
- прирівняти арбітражних керуючих до осіб, на яких поширюється
особливий порядок кримінально-правового захисту (суддів, працівників правоохоронних органів, державних виконавців та осіб, які є приватними виконавцями, тощо); - встановити в кримінальному законодавстві відповідальність за опір,
втручання або посягання на життя, здоров’я чи майно арбітражного
керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків; - закріпити у кримінальному процесуальному законодавстві додаткові
гарантії незалежності арбітражного керуючого; - встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб за
неправомірну відмову, несвоєчасне, неповне або недостовірне надання інформації на запити арбітражного керуючого.
Хочете отримувати більше новин за цією темою? Підписуйтесь на наш Telegram або Viber натиснувши на текст!
Слідкуйте за нами