До Верховної Ради України було подано законопроєкт №15203 від 27.04.2026р. про внесення змін до статті 1176 Цивільного кодексу України щодо права на відшкодування моральної шкоди за неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення та надмірне тримання під вартою відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Читайте також: За які порушення українців можуть депортувати з Польщі та ЄС
Текст законопроєкту читати
Чим обґрунтовують необхідності прийняття законопроекту
Автори законопроєкту пояснюють, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Ця норма конкретизована частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода за нинішнім законодавством може полягати:
1) у фізичному болю тастражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких
родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України.
В той же час стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода
на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У свою чергу відповідно до частини другої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу та особисту
недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і
відповідно до процедури, встановленої законом. Також пунктом 3 статті 5 Конвенції встановлено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право
здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом
упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення
може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання. Пункт 5 статті 5 Конвенції гарантує, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
При цьому згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) для визнання ним арешту або тримання під вартою таким, що здійснене всупереч статті 5 Конвенції, та призначення відповідного відшкодування не вимагається визнання незаконним такого арешту або тримання під вартою на національному рівні. У справі «Шульгін проти України» ЄСПЛ визнав, що мало місце порушення пункту 5 статті 5 Конвенції у звязку з відмовою національними судами у присудженні заявнику компенсації за незаконне позбавлення його свободи протягом двох років. Підставою для звернення заявника до національних судів з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої незаконними діями органів прокуратури та суду, стало рішення Верховного Суду України, яким було частково скасовано вирок щодо заявника, що мало наслідком зменшення строку його покарання на більш як два роки. При цьому на час постановлення цього рішення заявник уже відбув призначене йому раніше покарання.
У рішеннях національних судів вказано, що засудження заявника було визнано лише частково, а не в повному обсязі, тоді як національне законодавство передбачало, що скасування вироку як незаконного є підставою для отримання відповідної компенсації.
Здійснюючи оцінку рішень національних судів у цій справі ЄСПЛ визнав застосований ними підхід надмірно формальним, а спосіб, у який національні суди витлумачили та застосували національне законодавство щодо права особи на відшкодування шкоди, завданої незаконним засудженням, таким, що не відповідав вимогам пункту 5 статті 5 Конвенції.
Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15 жовтня 2025 року справа № 216/5629/23, особа має право на відшкодування моральної шкоди від держави за надмірне тримання під вартою, що виникло внаслідок неправильної кваліфікації кримінального правопорушення органами досудового розслідування, прокуратури та суду, навіть
якщо в подальшому дії особи були перекваліфіковані на менш тяжкий злочин, а не повністю скасовані.
Таке право виникає з моменту фактичного перебування під вартою понад строк покарання, визначений в остаточному судовому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, депутати подаючі до розгляду та прийнятя новий законопроект вважають за доцільне доповнити положення законодавства в частині визначення права особи на відшкодування моральної шкоди за неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення та надмірне тримання під вартою відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Читайте також: Законопроєкт №15204 про збереження робочого місця особам у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (опубліковано текст)
Мета та наслідки
Метою законопроекту є забезпечення права особи на відшкодування моральної шкоди за неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення та надмірне тримання під вартою відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наслідки які очікуються від прийняття законопроєкту №15203 від 27.04.2026, це забезпечення прав особи на відшкодування моральної шкоди за неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення та надмірне тримання під вартою відповідно до статті 5 Конвенції.
Підпишіться на щоденні сповіщення про “Нові законодавчі зміни” у Viber натиснувши на цей текст!
